м.Київ, вул.Велика Житомирська, 33
+380 44 586-51-87  NEW 
icac@ucci.org.ua
ПОДІЇВсі події

5 квітня 2017 року Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України з метою фахового обговорення законопроекту «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» організував круглий стіл на тему «Арбітрабільність спорів: куди ми йдемо?». Законопроект зареєстрований у Верховній Раді України 23 березня 2017 року за № 6232.

Учасники круглого столу - арбітри, представники суддівського корпусу, науковці та провідні практикуючі юристи - в цілому позитивно оцінили законопроект та зміни до процесуальних кодексів, як необхідний елемент судової реформи і підвищення ефективності правосуддя. Зокрема, відмічалось, що вперше в процесуальному законодавстві України чітко регламентовано порядок здійснення судами функцій сприяння міжнародному комерційному арбітражу, удосконалено регламентацію порядку визнання та приведення до виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

Разом з тим, учасники критично висловилися щодо деяких положень проектів Цивільного процесуального кодексу, Господарського процесуального кодексу та запропонованих змін до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Перш за все, у арбітражної спільноти України викликають занепокоєння нові правила щодо можливості передачі спорів, підвідомчих господарським судам, на вирішення міжнародного арбітражу з огляду на їх можливі негативні наслідки для розвитку міжнародного арбітражу в Україні та інвестиційної привабливості нашої держави в цілому. Йдеться про запропоновані редакції статей 21 та 23 проекту Господарського процесуального кодексу.

Микола СЕЛІВОН, Голова МКАС при ТПП України, зазначив, що закріплення положень щодо можливості/неможливості передачі спорів до міжнародного комерційного арбітражу (арбітрабільності спорів) у статті 23 проекту ГПК є кроком назад та обмеженням компетенції міжнародного комерційного арбітражу, оскільки чинна редакція аналогічної за змістом статті 12 ГПК поширюється лише на третейські суди. На його думку, потрібно враховувати, що предметом правового регулювання вищезазначених процесуальних кодексів є порядок судочинства у господарських судах та судах загальної юрисдикції, визначення категорій спорів, які підвідомчі цим судам. Ці кодекси не повинні регламентувати компетенцію третейських судів та міжнародного комерційного арбітражу, які є видами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів у сфері цивільних і господарських правовідносин. Це завдання спеціальних законів - Закону України «Про третейські суди» та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Олена ПЕРЕПЕЛИНСЬКА, президент Української арбітражної асоціації, додала, що: «запропонований формат нормативного закріплення цих питань у ГПК призведе до того, що загальні суди в рамках цивільного процесу повинні будуть застосовувати положення ГПК та ще й у різних, можливо, вже не чинних редакціях (наприклад, на дату укладання контракту, з якого виник спір, або на дату початку арбітражного розгляду, або на дату арбітражного рішення тощо)». Виходячи з цих міркувань, редакція статті 22 проекту Цивільного процесуального кодексу України є більш прийнятною та такою, що в повній мірі враховує специфіку третейського та арбітражного розгляду, оскільки містить бланкетну норму, яка відсилає до відповідних положень профільних законів. Такий підхід узгоджується із практикою іноземних проарбітражних юрисдикцій. Наприклад, у країнах германського права головним критерієм арбітрабільності спору є можливість укладення сторонами спору мирової угоди, що дозволяє відділити відносини, які містять публічно-правовий елемент (на захист яких і впроваджуються обмеження щодо арбітрабільності) - спори з таких відносин, відповідно, будуть неарбітрабільними. На противагу, проект Господарського процесуального кодексу України не містить чітких критеріїв, за якими здійснюється вилучення з-під юрисдикції міжнародного комерційного арбітражу тієї чи іншої категорії спорів - додала Олена ПЕРЕПЕЛИНСЬКА.

Зауваження до частини третьої статті 23 проекту ГПК та аналогічної за змістом частини другої статті 22 проекту ЦПК висловив Сергій ГРИШКО, партнер ЮФ «Redcliffe Partners». Перша частина цієї правової норми щодо тлумачення судом всіх сумнівів щодо її дійсності, чинності та виконуваності третейської/арбітражної угоди на користь її дійсності, чинності та виконуваності - є прогресивною, та такою, що позитивно позначиться на діяльності третейських судів та міжнародного арбітражу. Разом з тим критиці було піддано другу частину цієї норми та запропоновано виключити слова «якщо суд прийде до висновку про те, що під час її укладення сторони мали очевидні наміри передати вирішення спору на вирішення конкретного третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу», оскільки якщо сумніви суду мають тлумачитись на користь дійсності арбітражної або третейської угоди, то для чого сторонам доводити «очевидні наміри» передати спори на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду. І, навпаки, якщо сторони продемонстрували вказані «очевидні наміри», то які, у такому випадку, можуть бути сумніви у державного суду? - зауважив Сергій ГРИШКО.

Також учасники круглого столу висловити низку зауважень, щодо формулювань положень, які стосуються певних категорій спорів та їх виведення з переліку арбітрабільних.

Насамперед, мова йде про положення частини другої статті 23 проекту ГПК, відповідно до якої спори, передбачені пунктом 3 частини першої статті 21 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками.

Укладання договорів між учасниками та юридичною особою здійснюється у поодиноких випадках, що робить неарбітрабільними корпоративні спори, та позбавляє суб'єктів таких правовідносин права на звернення до міжнародного комерційного арбітражу і негативно позначатиметься на інвестиційній привабливості нашої держави - зазначив Сергій УВАРОВ, старший юрист ЮФ «AVELLUM». Враховуючи викладене, з урахуванням приватноправової договірної природи міжнародного комерційного арбітражу та того факту, що положення статті 12 чинної редакції ГПК стосовно арбітрабільності корпоративних спорів, не поширюються на міжнародний комерційний арбітраж, а стосуються виключно третейських судів, Сергій УВАРОВ запропонував частину другу статті 23 проекту ГПК викласти у такій редакції:

«2. Спори, передбачені пунктом 3 частини першої статті 21 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди між всіма учасниками юридичної особи».

Щодо змін, які автори законопроекту пропонують внести до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» Микола СЕЛІВОН зазначив, що потрібно зберегти те нормативно-правове регулювання, яке довело свою ефективність та дієвість, і вносити лише такі зміни, які обумовленім оновлення процесуального законодавства, зокрема до статті 6 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», яка визначає компетенцію державних судів щодо виконання ними функцій контролю і сприяння арбітражу.

Також видається дивним, що автори законопроекту, розробивши нову редакцію Господарського процесуального кодексу, оминули своєю увагою та не привели у відповідність до нього Закон України «Про третейські суди», зокрема статтю 6, зауважили учасники круглого столу.

Жваве обговорення викликала норма, яка передбачає можливість укладення третейської/арбітражної угоди шляхом обміну електронними повідомленнями.

Людмила ВИНОКУРОВА, доцент кафедри господарського права Київського національного університету iм. Т. Шевченка, сприймаючи пропозиції про доповнення пункту 2 статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» словами «електронними повідомленнями», запропонувала словосполучення «електронними повідомленнями» замінити словами «електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься у них, є доступною для подальшого використання» з метою запобігання виникненню у суду сумнівів щодо дійсності третейської/арбітражної угоди.

Також учасники круглого столу категорично не погодились із запропонованим авторами законопроекту виключення Додатків № 1 та № 2 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», якими затверджені Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України, оскільки таке виключення призведе до скасування правової основи діяльності МКАС і МАК при ТПП України, що поставить під загрозу права та інтереси як вітчизняних, так і іноземних суб'єктів господарювання, спори яких розглядаються цими постійно діючими арбітражними установами, а в подальшому суттєво ускладнить визнання і виконання арбітражних рішень МКАС і МАК при ТПП України як на території держави, так і закордоном.

Підсумовуючи обговорення Микола СЕЛІВОН поінформував присутніх, що всі пропозиції та зауваження до законопроекту № 6232 від 23 березня 2017 року будуть узагальнені та направлені Голові Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя Руслану КНЯЗЕВИЧУ.

 

версія для друку
Всі події

 


© 2017 Торгово-промислова палата України